Крим – це Україна!
БІБЛІОТЕКА ІНФОРМУЄ
СПРОТИВ ТРИВАЄ
“Крим – це Україна!”
26 лютого – День спротиву окупації Автономної республіки Крим та міста Севастополя
Ця пам’ятна дата встановлена 2020 року Указом Президента України № 58 на вшанування мужності й героїзму громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території – в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, відзначення річниці проведення 26 лютого 2014 року в місті Сімферополі мітингу на підтримку територіальної цілісності України за участю кримських татар, українців та представників інших національностей.
ПАТРІОТИЧНИЙ ХРОНОСКОП
Переглянути хронологію окупації Криму, яка знайомить з подіями 2014 року, що призвели до тимчасової окупації півострова російською федерацією, а також з боротьбою України за його повернення можна за допомогою патріотичного хроноскопу «Хронологія окупації Криму»
- Відеоматеріали про Автономну Республіку Крим – історія та аргументи, що Крим – це Україна. БібліотекаУДУНТ
- Найкоротша історія російсько-української війни. Хроніка. Крим. Анексія
- 10 років. Спротив у Криму триває
День спротиву окупації АРК. Виховна година
20 лютого 2014-го розпочалася активна збройна агресія Росії проти України з переміщенням російських військових підрозділів у Криму та в районі Керченської протоки. Ця дата зафіксована на відомчій медалі Міністерства оборони Росії «За повернення Криму». А в заяві Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року та в Законі України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» 20 лютого 2014 року визначено днем початку російської агресії.
У лютому – березні в Крим зайшли російські військові без розпізнавальних знаків; із місцевих жителів створювали та озброювали іррегулярні формування найманців, їх використовували разом із підрозділами збройних сил РФ, дислокованими в Криму. На півострові встановили режим воєнної окупації.
24 лютого 2014 року кораблі військово-морського флоту РФ, які охороняли морську акваторію в районі проведення Сочинської олімпіади, прийняли на борт у Новоросійську «зелених чоловічків» (російських військовослужбовців без розпізнавальних знаків ЗС РФ) разом із бойовою технікою та вийшли курсом на Севастополь.
26 лютого на заклик Меджлісу кримськотатарського народу до Верховної Ради Криму вийшли тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей чинити спротив російській окупації та заявили світу про цілісність України. Мітинг зібрав від 5 до 10 тисяч учасників. Наступного дня, о 5-й ранку до парламенту та уряду АРК увійшли регулярні військові формування РФ і захопили будівлі.
«…разом з українською громадою і парафіянами Київського патріархату ми були під стінами Верховної Ради Автономної Республіки Криму, робили все, що від нас залежало. Кримські татари кричали: «Аллах акбар!», українці кричали: «Україна понад усе!». Ми були разом у скрутний для нас час і захищали нашу країну від ворога, що увірвався в наше мирне життя. Ми захищали територіальну цілісність нашої держави», – це свідчення Архієпископа Климента увійшло до книги «Люди «сірої зони». Свідки російської анексії Криму 2014 року».
Учасникам мітингу 26 лютого довелося протистояти представникам незаконного парамілітарного формування «Народне ополчення Криму» та «казачих» організацій, яких спеціально мобілізували проросійські сили:
Того дня загинули двоє громадян України. Травми вони ймовірно отримали у тисняві на площі. За допомогою до медиків звернулися 30 осіб.
Детальну хроніку подій ви можете прочитати на платформі Віртуального музею російської агресії.
28 лютого Верховна Рада Криму під «наглядом» військовослужбовців ЗС РФ проголосувала за проведення референдуму про статус Криму. Того ж дня підрозділи ЗС РФ розпочали блокування українських військових частин та об’єктів на півострові, захопили аеропорти Бельбек і Сімферополь, сухопутні в’їзди до Криму з боку Херсонщини.
З 9 березня окупанти відкрили полювання на українців у Криму. 21 квітня 2014 року у Чорноморському районі був забитий до смерті 16-річний Марк Іванюк – просто за те, що розмовляв українською. Володимира Балуха було незаконно ув’язнено російською владою за публічне демонстрування прапора України. Почалися захоплення храмів УПЦ КП (нині ПЦУ). Справа Сенцова, Афанасьєва і Кольченка, політичні репресії. Українські активісти, кримчани Олег Приходько, Галина Довгопола, Ірина Данилевич, Галина Балабан – хто у тюрмі, хто під арештом, кого возять на допити. Це політичні переслідування за українську ідентичність. Проросійські сили у Криму оголосили полювання на усіх активних учасників кримського Євромайдану. Біля дверей їхніх квартир, а також на двері сусідів вішали «листівки»
16 березня 2014 року відбувся псевдореферендум про статус Криму. Цей захід, зрежисований Росією, бойкотували кримські татари та інші проукраїнськи налаштовані жителі півострова. 25 березня захоплено останню військову частину, що тримала український прапор у Криму – морський тральник «Черкаси» ВМС України. Обороні останнього українського корабля в Криму присвячений фільм Тимура Ященка «Черкаси». Відтоді Автономна Республіка Крим і місто Севастополь окуповані збройними силами Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними та засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили низку економічних санкцій. Росія заперечує окупацію півострова і називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
У 2014 році окупанти у Криму провели перепис населення. За їхніми даними, українці на півострові становлять 344 515 осіб – 15,68%. Порівнюючи ці показники з результатами всеукраїнського перепису населення у 2001 році, коли українцями себе вважали 576 647 осіб (24,12%), лоігчним було би поставити питання, а куди ж поділися 8,44% українців?
А вже у 2021 році новий перепис окупантів демонструє, що українців у Криму всього тільки 7%. Це етноцид державотворчої нації.
За відкритими інтернет джерелами
