15.01.2026 у нашому навчальному закладі пройшли педагогічні читання.
Педагогічні читання
15.01.2026 у нашому навчальному закладі пройшли педагогічні читання. Сьогодні ми звернулися до теми, яка є фундаментом нашої професійної ідентичності: «Історія української педагогіки: від витоків до сучасності». Це не просто екскурс у минуле. Це спроба зрозуміти, хто ми є, на чиїх плечах стоїмо і яку генетичну освітню пам’ять несемо в майбутнє.
Мета заходу:
- ознайомити учасників із ключовими етапами розвитку української педагогічної думки;
- актуалізувати знання про видатних українських педагогів та їхній внесок у світову й національну освіту;
- сформувати розуміння важливості національних освітніх традицій для сучасного навчально-виховного процесу;
- стимулювати педагогів до використання прогресивних ідей історичної педагогіки у власній практиці.
Чому це важливо саме зараз? Сьогодні, коли українська школа проходить через трансформації НУШ та виклики війни, ми часто шукаємо відповіді у закордонних методиках. Проте історія доводить: українська педагогічна думка завжди була прогресивною, людиноцентричною та глибоко національною.
Наше завдання сьогодні:
- переосмислити надбання минулого крізь призму сучасних викликів;
- віднайти забуті імена та методики, які можуть стати ключем до серця сучасного учня;
- усвідомити, що ми не починаємо «з нуля», а продовжуємо велику традицію.
Із доповідями виступили педагоги ліцею:
1. Вступне слово. (методист Романюк Т. П.)
2. Етнопедагогіка та Братське шкільництво (до XVII ст.) (доповідь Прилуцька Н. П.)
3. Педагогічна думка XVII-XIX століть. (доповідь Постаногова О. О.)
4. Золотий фонд української педагогіки (кінець XIX – перша половина XX ст.):
а) Національне виховання та ідеал громадянина:
«Концепція української національної школи.» (доповідь Ткаченко Л. Ф.)
б) Педагогіка дії та праці.
«Василь Сухомлинський - концепція "школи радості» (доповідь Зуділова П. А.)
«Антон Макаренко - ідеї колективного виховання.» (доповідь Плещенко Н. О.)
Пройшовши шляхом від витоків княжої доби до викликів сучасної НУШ, ми з вами ще раз переконалися: українська педагогіка — це не музейний експонат, а жива сила. Історія української педагогіки — це не лише минуле, а й сучасний інструментарій для формування свідомого, кваліфікованого та національно орієнтованого фахівця. Наше завдання як педагогів — зробити ці ідеї живими в стінах нашого ліцею.
Основні підсумки нашої роботи:
- ми визнали, що історія — це наше коріння. Чим глибше воно сягає, тим стійкішою є школа під вітрами змін;
- ми переконалися, що кращі традиції українського вчительства — людяність, патріотизм і висока духовність — залишаються незмінними орієнтирами навіть у цифрову епоху;
- ми збагатили свій методичний арсенал досвідом поколінь, який допоможе нам виховувати не просто учнів, а свідомих громадян України.
Завершуючи нашу зустріч, хочеться згадати слова Софії Русової: «Ми мусимо виховувати в дитині не лише знання, а й крила». Сьогодні ми з вами шукали матеріал для цих крил у нашій спільній історії.
