#СПРОТИВ_ТРИВАЄ
МЕТА: згадати та вшанувати мужність тисяч жителів кримського півострова, які 26 лютого 2014 р. вийшли у Сімферополі на мітинг задля підтримки територіальної цілісності України
Завдяки кампанії, що проводиться протягом 2024 року здобувачі освіти можуть дізнатися більше про історію та культуру Криму, а також про всіх, хто чинив і продовжує чинити опір окупантам на півострові.
14 червня здобувачі освіти груп №13/23 та №14/23 в бібліотеці провели виховну годину про події лютого 2014 року, на якій прослухали інформацію та переглянули відео. Відчути напругу тих днів дають можливість спогади безпосередніх учасників тих подій. Вони дають чітке розуміння, що події лютого 2014 року в Криму готувалися задовго до цього в Москві. І що це був далекоглядний план, у якому кримчанам було відведено роль або статистів, або «ворогів-бандерівців». На останню призначили (і досі призначають) кримських татар та проукраїнських активістів, які не змирилися з окупацією («справа 26 лютого» чи доля Володимира Балуха – яскраве тому підтвердження).
і через 10 років, цей спротив триває. І не зникає віра у повернення українського Криму.
А таким запам’яталися ці дні 2014 року безпосереднім учасникам подій:
Сергій Мокренюк, співкоординатор руху «Євромайдан Крим»
«26–27 лютого 2014 року я провів біля стін Верховної Ради АР Крим. Особисто бачив як Аксьонов та Константинов ввечері на камери розповідали про те, що відбулося 27-го. Як в Константинова тремтіли руки, сів голос, він не міг говорити фізично... Я все записав, але пізніше в мене вкрали планшет і телефон. Шкода.
26-го зранку я приїхав у Сімферополь, вирушив до Верховної Ради, був там близько 11-ї години. Перед будівлею парламенту побачив великий натовп. Було чітко зрозуміло, що натовп поділений на дві великі частини. Здавалося, що всі чекали команди. В певний момент дві частини натовпу почали зближуватися та штовхати одне одного.
27-го зранку Верховну Раду АР Крим та Раду міністрів заблокувала міліція. Міліціянти говорили, що хтось зі зброєю захопив будинок Верховної Ради та Ради міністрів. Було дивно чути про озброєних людей у приміщенні Верховної Ради і водночас бачити міліціонерів, які в бронежилетах 2-го класу стояли спиною до будівлі, звідки потенційно могли стріляти.
З самого ранку під ВР АРК централізовано автобусами звозили людей з різних міст Криму. Я зустрів там знайомого з Феодосії. Він не приховував, що приїхав постояти за гроші. Сімферопольці цих людей не підтримували. Події були не зрозумілі. І розгубленість через нерозуміння ситуації. Власне це було найважчим відчуттям. Я був просто не готовий повірити, що відбувається військове захоплення України російською армією».
Ісмаїл Ісмаїлов, співкоординатор руху «Євромайдан Крим»
«Пам’ятаю мітинг 26 лютого 2014 року, ми туди прийшли разом з нашими однодумцями, щоб підтримати мітинг кримських татар, там були кримськотатарські прапори та українські. На цей же захід прийшли проросійські сили, які організували свій стихійний мітинг, на протилежному боці з російськими прапорами.
Я знав, що цю акцію анонсували кримські татари, про акцію проросійських активістів не чув, тому мені було дивно їх там бачити. Я підійшов до проросійських активістів і запитав, чого вони хочуть, вони відповіли — хочемо референдуму. Я бачив серед них кількох знайомих, радикально налаштованих, усі вони були маргінали.
Згодом почалися сутички, були поранені. Допомагав одному з них — побитому, я просто витягнув його з епіцентру, він був дуже брудний, весь у синцях, але крові на ньому не було. Він був безпорадний, лежав не землі, його б просто затоптали. На жаль, подальшої його долі не знаю. Уже ввечері я почув з медіа, що кілька людей загинуло.
В той момент ми не розуміли, що почалася окупація, бо вона офіційно почалася 20 лютого, а ми вперше зрозуміли це 27 лютого, коли зайшли російські військові».
Ми маємо знати реальні історичні факти, щоб правильно розуміти все, що відбувається сьогодні.
#Першотравенський_гірничий_ліцей
#Ювілеї_Події_ПТО_Дніпропетровщина
#ЗаМир_УкраїнаЄднаємось
#УС_ПТО_Дніпропетровщина
