20 квітня - українці святкують найсвітліше свято року — Великдень або Воскресіння Ісуса Христа
Я бачив сон — пекла Вкраїна паску,
Священний хліб пекла серед вi&ни.
Одягнена у свіжу вишиванку,
Сховавши під хустинку сивину,
Замішувала жінка тісто зранку
Під тиху пісню — довгу і сумну.
І сипалося борошно у діжку,
І молоко лилося, і вода,
Вершкове масло, цукор, дріжджів трішки,
Щоб сходила опара молода.
Але була та паска особлива,
Бо час жорстокий корективи вніс —
В ній кpoв була, немов гірка олива,
І попіл згарищ, і розпука сліз.
Усе перемішалось в тому тісті —
Біда і відчай, думи і жалі,
Усе, що затаїлось в кожнім місті,
І що завмерло в кожному селі.
Все, що пекло, гнітило і бісило,
Весь біль образ й приниження сторіч —
Все Україна в тісті замісила
І, без вагань, поставила у піч...
Гриміло небо. Деренчали дрони.
Сирени завивали віддаля...
Мовчали важко Великодні дзвони,
І повнилась надією земля 
Поезія – Анатолій Матвійчук
Малюнок художника Олег Шупляка
