Нам пора для України жить! - Іван Франко
27 серпня 2025 ми відзначаємо день народження Івана Яковича Франка. 169 років тому народився майбутній поет, письменник, філософ, політик і громадський діяч.
Франко вирізнявся надзвичайною працездатністю, феноменальними здібностями до навчання, знав 14 мов і перекладав твори з 48 мов. Він пережив три арешти, написав докторську дисертацію у Відні, був співзасновником Русько-Української радикальної партії і, попри фізичні обмеження у старості, продовжував творити.
Його слова та ідеї, що стосуються боротьби, патріотизму, сили духу й культури, залишаються актуальними й надихаючими сьогодні.
Пропонуємо дев’ять цитат Івана Франка, які відображають його світогляд і життєву позицію. Вони досі відгукуються й надихають нас сьогодні.
1.
«Лиш боротись — значить жить.»
Ця цитата з поеми «Каменярі» є квінтесенцією філософії Франка. Вона підкреслює, що лише активна дія, боротьба за свої ідеали та свободу надає сенс людському існуванню.
2.
«Книги – морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить.»
Франко наголошує на незмірній цінності знань і освіти. Він порівнює їх із пошуком скарбів, де лише завдяки наполегливій праці можна здобути справжні, цінні знання.
3.
«Нація, що не творить своїх великих творців, не має свого майбутнього.»
Письменник вважав, що майбутнє народу залежить від його здатності генерувати ідеї, таланти та культурні цінності. Це заклик до творчості, яка є фундаментом національного відродження.
4.
«Життя — се рух, а рух — то значить боротьба.»
Цей вислів, як і цитата про боротьбу, підкреслює динамічну сутність життя. Франко сприймав його як безперервний процес розвитку та подолання перешкод, а не як спокійний стан.
5.
«Правда завжди знайде собі дорогу. Не бійся нікого, коли на твоїй стороні правда.»
Цитата відображає віру Франка в силу правди. Він закликав не боятися висловлювати свою думку, навіть якщо це небезпечно, оскільки правда має непереборну силу.
6.
«Все, що в нації є найціннішого, найпотужнішого, найбільш нагального, то в нього повинно бути все: і його праця, і його сила, і його думка, і його серце.»
Франко, як соціаліст, завжди звертав увагу на несправедливість. Цей вислів підкреслює його переконання, що найцінніші ресурси та здобутки нації мають належати народу, а не зосереджуватися в руках небагатьох.
7.
«Слова — то найскладніша зброя. Сім’я слів — то найсвятіша святиня.»
Франко усвідомлював надзвичайну силу слова, його здатність як руйнувати, так і будувати. Він закликав поважати слово, використовувати його мудро й відповідально.
8.
«Життя — це не те, що ми отримали, а те, що ми віддали.»
Це глибока філософська думка про сенс життя. Франко стверджує, що справжня цінність людини полягає не в її досягненнях чи накопиченнях, а в тому внеску, який вона зробила для інших, для суспільства.
9.
«Справжній поступ твориться на власній рідній землі, а не на чужині.»
Ця цитата відображає патріотичну позицію Франка. Він вважав, що розвиток і процвітання нації залежать від її здатності використовувати власні ресурси та таланти, залишаючись вірною своїм корінням.
10 маловідомих фактів про Івана Франка.
27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі (нині Дрогобицького району Львівської області) в родині селянина-коваля народився знаменитий поет, письменник, філософ, політик і громадський діяч Іван Якович Франко. Український інститут національної пам'яті зібрав про нього 10 маловідомих фактів.
1. Відзначався колосальною працездатністю. За 40 років активного творчого життя кожних два дні виходив новий твір письменника (вірш, новела, повість, роман, монографія тощо), щороку видавав 5-6 книжок. Став першим професійним українським письменником, який не мав державної роботи, а заробляв написаним.
2. Навчаючись у гімназії, виявляв феноменальні здібності: міг майже дослівно переказати розповідь вчителів на заняттях. Тоді ж зібрав величезну бібліотеку з понад 500 томів. Був скромним і неговірким, сидів на останній парті, мало спілкувався з однолітками. У п’ятому класі гімназії під час уроків, які вважав нецікавими, читав Шекспіра в німецькому перекладі. Брався перекладати Гомера, Софокла, Горація, «Слово о полку Ігоревім».
3. Пережив три арешти. Після другого (1880 р.) ледь не помер від голоду. За тиждень написав у готелі повість «На дні», на останні гроші відіслав її до Львова, а сам три дні жив на три центи, знайдені на березі річки. Знесиленого і непритомного, його знайшов та прихистив старий служитель готелю.
4. У 1893 р. захистив у Відні докторську дисертацію. Знав 14 мов. Писав твори не лише українською, а й польською, німецькою, іншими мовами. Перекладав українською із 48 мов, у тому числі східних. Сучасники називали його «академія в одній особі».
5. Іван Франко – перший український політик. Співзасновник першої української політичної партії – Русько-Української радикальної партії (1890) і її перший голова (до 1898-го).
6. Попри широко рекламований радянською критикою ярлик атеїста, Іван Франко залишався глибоко віруючою людиною. Хоча до церковних догм ставився критично. Виріс у побожній родині, досліджував Святе Письмо, співав при службі Божій, товаришував із галицькими священниками, мав приязні стосунки з митрополитом Андрієм Шептицьким. Його переклад біблійної «Книги Буття» досі залишається найбільш точним перекладом цієї частини Біблії українською мовою.
7. Останні сім років мав паралізовану праву руку, через що довелося писати лівою або диктувати твори помічникам.
8. Помер 28 травня 1916 р. на чужих руках – сини були в армії, дочка в Києві, дружина в лікарні. Через бідність і нестачу грошей на окрему могилу ховали його в чужій вишиваній сорочці в «позиченій» ямі на шість домовин. Лише через 10 років Франка перепоховали в окремій могилі.
9. Номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури. У 1916 р. референт Королівської академії наук мав зробити доповідь Нобелівському комітету про вагомість вкладу українця в літературу. Однак премію вручають восени і прижиттєво. Франко помер за кілька місяців до можливого тріумфу.
10. Син Івана Франка Петро став одним із засновників «Пласту», а згодом – сотником Легіону УСС.
Джерело:
Український інститу національної пам'яті
