Інформинка. 16 листопада - Міжнародний день толерантності
ІНФОРМИНКА
16 листопада ми відзначаємо важливу дату в календарі людства – Міжнародний день толерантності. Це свято, яке закликає нас до взаєморозуміння, поваги та прийняття відмінностей. Адже саме толерантність є основою мирного співіснування різних культур, релігій, національностей та соціальних груп.
Що таке толерантність?
За змістом статті 1 Декларації принципів толерантності, бути толерантним означає: виявляти повагу та сприймати з розумінням багате різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню принципів толерантності в людині сприяють розширені знання про світ навколо неї, відкритість до пізнання нового, свобода думок і переконань.
Важливо розуміти, що базово толерантність — це не поступка, поблажливість чи потурання чужим бажанням.
Толерантність – це не просто терпимість, а активна позиція, яка передбачає визнання та повагу до прав і свобод інших людей, навіть якщо їхні погляди, вірування чи спосіб життя відрізняються від наших. Це готовність до діалогу, компромісу та співпраці.
Толерантність є однією з шести фундаментальних цінностей людства поряд зі свободою, рівністю, солідарністю, повагою до природи, загальним обов'язком. Всі ці важливі пункти співіснування індивідуумів у соціумі закріплені в Декларації тисячоліття Організації Об'єднаних Націй (2020).
Історичний контекст
Ідея толерантності не нова. Ще в давнину філософи і релігійні діячі підкреслювали важливість поваги до іншого. Однак, на жаль, в історії людства було чимало конфліктів, спричинених нетерпимістю.
Саме тому в 1995 році ЮНЕСКО ухвалила Декларацію принципів терпимості, яка закликала до поширення культури толерантності у всьому світі.
В 1996 році Генеральна Асамблея запропонувала державам-членам щорічно 16 листопада відзначати Міжнародний день толерантності, приурочивши до нього відповідні заходи, орієнтовані як на навчальні заклади, так і на широку громадськість. Тепер відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/51/95.
Де найчастіше порушується терпимість до інших?
Базовий рівень толерантності в суспільстві дозволяє людям різного походження, віросповідання та переконань працювати та жити спільно. Це є запорукою більш ефективної роботи в команді, полегшує співіснування в одному просторі та створює єдність всередині соціуму. Але там, де є дискримінація, не може бути мирного співіснування. Саме відсутність толерантності призводить до конфліктів та нестабільності у відносинах людей як на роботі, так і в суспільстві загалом.
Вили нетерпимості:
• Гендерна: у багатьох країнах (погляньте лише на Іран) і релігіях досі є розподіл на "вищу стать", тобто чоловічу, та "нижчу" – жіночу. Життя жінок там доволі нестерпне, адже всім заправляє чоловік і тільки він має право на освіту, роботу та володіння майном. Жінка ж (донька, сестра чи дружина) не має права розпоряджатися власним життям і повністю залежить від чоловіка.
• Расова та національна: поділ на "білошкірих" і "темношкірих" існував у США до ХХ ст. Вперше про відсутність терпимості й толерантності між расами заговорив Мартін Лютер Кінг, і саме ця його промова спонукала суспільство до змін. Але діалог щодо толерантності та прав темношкірих американців триває й досі.
• До людей з інвалідністю: "ейблізм" – це тип дискримінації, при якому працездатні люди розглядаються як нормальні та панівні над людьми з інвалідністю, що призводить до упередженого ставлення щодо останніх. Одним із яскравих проявів дискримінації щодо людей з інвалідністю є заперечення їхньої автономії та можливості самостійно приймати рішення чи пересуватися.
• Релігійна: у часи СРСР існувала гігантська атеїстична пропаганда, через яку до в'язниць потрапляли священнослужителі та ревні віряни (заборона на будь-яку релігію не є нормою). І досі в багатьох країнах люди однієї релігії часто вважають її кращою та панівною над іншими та не поважають право інших людей на віросповідання. Наприклад, існує упередження щодо мусульман через їхню причетність до терористичних актів.
• Сексуально-орієнтаційна: утиск людей за те, що вони не відповідають загальним нормам та поглядам суспільства та виявляють ширший діапазон гендерної ідентифікації. Або упереджене ставлення до людей, які мають почуття та/або стосунки з людьми своєї статі чи одразу з людьми обох статей (такі люди є бісексуальними).
Актуальність толерантності в сучасному світі
У наш час, коли світ стає все більш глобалізованим, питання толерантності набуває особливої актуальності. Міграційні процеси, розвиток інформаційних технологій, культурне різноманіття – все це створює нові виклики для міжособистісних відносин. Нетерпимість, дискримінація, ксенофобія – це ті проблеми, які загрожують нашому спільному майбутньому.
Яку роль кожен з нас може відіграти?
Кожен з нас може зробити свій внесок у створення більш толерантного суспільства. Ось декілька простих кроків:
• Поважати відмінності: Приймати людей такими, якими вони є, незалежно від їхньої раси, національності, релігії, статі, сексуальної орієнтації чи інших характеристик.
• Вести діалог: Бути відкритим до різних точок зору, слухати інших і намагатися зрозуміти їхню позицію.
• Боротися зі стереотипами: Не вірити в упередження і не поширювати їх.
• Підтримувати тих, хто зазнає дискримінації: Не залишатися байдужим перед проявами нетерпимості.
• Виховувати толерантність у молоді: Навчати дітей поваги до інших людей з дитинства.
Як правильно говорити у 2024 році: правила толерантності
Боротьба за права людей на власне життя та самовираження починається буквально з вжитку в повсякденному житті правильних слів і визначень. Термінологія важлива, адже неправильні назви можуть не лише ображати людей, а й розпалювати ворожнечу в суспільстві. Щоб звернутися до людини з повагою, не треба бути експертом, важливо просто знати базові слова та проявити трошки терпимості. Говорити про меншини, не ображаючи та не принижуючи нікого – це те, чого не вистачає нашому суспільству, яке так активно прагне бути європейським.
Існує така річ, як hate speech (англ. – "мова ворожнечі"). Це свідомий прояв дискримінації на вербальному чи дискурсивному рівні (у спілкуванні) відносно якоїсь людини, яку ми вважаємо належною до групи, недостойної нашої поваги та такої, яку ми не вважаємо рівноправною щодо нас самих. Так "hate speech" стає проявом дискримінації будь-якого міноритарія, будь-якої групи, яку ми називаємо меншістю. Правильним буде завжди ставити людину на перше місце, або сповідувати ідею "people-first language" чи "people-first rule" (англ. – "людина перш за все"). Важливо говорити про те, яка особливість є у людини, а не що ця особливість характеризує саму людину. Тобто буквально спочатку людина, а потім характеристика.
Наприклад, коректно вживати термін не "інвалід", а "людина з інвалідністю", не "даун", а "дитина з синдромом Дауна", не "візочник", а "людина на колісному кріслі". Важливо також є не вживати дискримінаційний термін "людина з обмеженими можливостями", адже він може образити людину та є принизливим за одним лише своїм формулюванням. Виявляйте більше поваги до людей з інвалідністю, які мають такі ж права, як і ви та можуть функціонувати в суспільстві без сторонньої допомоги. Примусова допомога та підтримка може бути образливою для цих людей. Важливо питати про необхідність підтримки, перед тим як кинутися на допомогу.
Також некоректно зараз використовувати фразу "нетрадиційна сексуальна орієнтація" щодо гомосексуальних людей. Адже жодної "нетрадиційності" в одностатевих стосунках немає: вже доведено, що гомосексуальність існує так довго, як існує саме людство. Тож застарілий і дискримінаційний термін "гомосексуаліст"/"гомосексуалізм" слід замінити правильними словами, такими як "гомосексуал", "гомосексуальна жінка", "гомосексуальність". Коректним також вважається "людина з ЛГБТК+ спільноти" або "людина з ЛГБТ спільноти", адже тут на першому місці йде слово "людина" і мова тут про людяність такої особи.
Для боротьби з нетерпимістю люди повинні розуміти зв'язок між власною поведінкою та створенням кола недовіри та насильства у суспільстві. Щоб зробити світ кращим, слід почати з себе. Ніякі переконання не можуть бути виправданням дискримінації інших. Там, де ваші права та потреби переходять в обмеження прав і потреб інших, виникає дискримінація, а значить і прояви нетерпимості. Всі люди за замовчуванням є рівними та заслуговують на повагу. Уникайте "мови ворожнечі", виховуйте в собі гідну людину, яка може виявляти повагу до різних людей і їхніх поглядів, щоб в інший момент вони були толерантними до вас.
Як освіта може сприяти формуванню толерантності?
• Інклюзивне навчання: Створення навчального середовища, де всі учні почуваються комфортно і прийнятими, незалежно від їхніх особливостей.
• Вивчення культурного різноманіття: Включення до навчальних програм тем, пов’язаних з різними культурами, історіями, релігіями.
• Проекти співпраці: Організація спільних проектів, які об’єднують учнів з різним досвідом і поглядами.
• Обговорення актуальних соціальних проблем: Стимулювання дискусій на теми, пов’язані з толерантністю, дискримінацією, правами людини.
• Приклад вчителя: Вчитель є важливим зразком для наслідування. Його ставлення до учнів, його відкритість до інших культур і поглядів сильно впливають на формування особистості.
Освіта – це потужний інструмент для формування толерантності. Завдяки освіті ми можемо подолати стереотипи, розвинути критичне мислення і навчитися жити в гармонії з людьми різних культур і переконань. Інвестуючи в освіту, ми інвестуємо в майбутнє, в якому пануватимуть мир, розуміння і співпраця.
Висновок
Толерантність – це не просто абстрактне поняття, а необхідна умова для щасливого і мирного життя. Кожен з нас може зробити свій внесок у створення більш толерантного суспільства. Давайте об’єднаємо наші зусилля, щоб зробити світ кращим місцем для життя для всіх.
За відкритими матеріалами.
БІОЦ. 2024
